Йдеться про використання бар’єрних контрацептивів і подружжі.
Будь-які стосунки поза подружжям є важким гріхом.
Але чи важким гріхом слід вважати використання контрацептивів у тих випадках, коли подружжя не відмовляється від прийняття дітей, але конкретно зараз у них проблеми зі здоров’ям чи інша ситуація.
Це складне питання, на яке дуже часто важко дати відповідь.
Маємо робити усе, щоби викорстовувати природні методи планування сім’ї, оскільки вони служать для того, щоби спостерігати за своїм тілом. Такі методи з’єднують подружжя, бо пара вчиться шанувати тілесність і у тому випадку, якщо з якихось причин подружня інтимність неможлива – не виникає проблеми: “я мушу задовольнитись і це понад усе”.
Подруги вчаться відчувати одне одного і контролювати свої бажання, вмінню відмовляти самим собі. І тут не йдеться тільки про секс, але й про інші вияви емоцій у подружньому житті.
Що ж якщо використання таких методів з якоїсь причини неможливе? В такому випадку можливе використання контрацепції, яка не знищує зароджене життя, але не дає зачаттю відбутись.
Однак це не універсальний дозвіл. Це окремі ситуації, які варто обговорити під час сповіді і таким не варто легковажити. Це не може бути загальний дозвіл. І у своїй суті конрацепція все-таки є гріхом.
Подружнє єднання має завжди два аспекти – благо і добро кожного та відкритість до нового життя. І про це слід завжди пам’ятати. Інтимні стосунки не повинні бути способом задоволення своїх бажань, але даруванням і пожертвою.
Відповідь о. Remi Recław
Адаптація: Тетяни Трачук
